Ессе

«Від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу»

Джон Локк

Виховання дітей - найважливіша галузь нашого життя. Наші діти - це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Діти - це майбутні робітники і вчені, науковці й космо­навти, воїни і моряки, працівники поля й лісу, це ті люди, які прийдуть на зміну нинішнім патріотам рідної країни і будуть отстоювати та захищати її інтереси. Час мине дуже швидко, і вони стануть дорослими, великими і сильними. Вони підуть навчатись, а потім працювати, будуть здійснювати подвиги. Тому треба бути сильними, витривалими, щоб долати перешкоди на своєму шляху, бо їх буде багато, а це означає, що треба бути здоровим. На їх плечі впаде тягар турбот не лише за себе, а й за свою родину, за свою Батьківщину, бо кожному з нас вона - мати, а матір треба захищати. Лише здорова, сильна і витривала люди­на може щодня повноцінно і з великою віддачею працювати. Недарма народ каже, що гнила дошка цвяха не приймає. Хвора і слабка людина не може працювати на повну силу, бо вона думає тільки про те, що в неї болить, а от здорово­му все здорово! Здорова людина здатна добре вчитися, чудово працювати, тому вона має силу, здоровий апетит і гарний настрій. А коли діти будуть здоровими, то виростуть з них здорові й сильні дорослі люди, тобто міцна і здорова нація, і буде сильною держава Україна. Саме тому я хочу виховати здорових дітей, викликати в них бажання вести здоровий спосіб життя.

Щоденно намагаюся задовольнити допитливість найменших громадян, веду їх у світ незвіданого й нового, часто саме я є надією дітей в їхніх нібито безнадійних ситуаціях, їх притулок і захист, їхня віра в справедливість. Я прагну бути справжнім професіоналом та особистістю, аби сіяти в дитячих душах золоті зернята, які проростають добром, щедрістю, безкорисливістю, вмінням бути потрібним іншим. Кому, як не мені, знати, що не існує двох пар однакових допитливих дитячих очей - як не існує двох однакових днів. І кожного конкретного дня, для кожної конкретної дитини я повинна знайти особливе слово. Яке саме? Жодні книжки, жодні мудреці не навчать цьому, а підкаже лише серце, тепло душі, терпіння, безмежна любов і відданість обраній професії.

Працюючи в дитячому саду я жодного разу не засумнівалася у виборі своєї професії. Але з кожним роком все більше переконуюся, як це нелегко - виховувати дітей! Мені вірять, на мене сподіваються, від мене чекають розуміння, відданості і я мушу бути завжди на висоті, адже саме від мене багато в чому залежить те, якими вийдуть в шкільне життя мої вихованці. Тому мені доводиться постійно вдосконалювати свою майстерність, використовуючи досягнення педагогічної науки і практики, збагачувати знання, освоювати інноваційні технології, нетрадиційні методи, бо все це необхідно, щоб задовольнити допитливість сучасної дитини.

Мені хочеться назвати себе щасливою людиною, тому що віддаючи свої знання, свою енергію, любов, все хороше, добре, світле, що є в мені їм, своїм дошколятам, я натомість отримую більше: їх довіру, радість, маленькі таємниці та хитрості, а найголовніше щиру любов. Я пишаюся своєю професією, пишаюся тим, що мої колишні вихованці при зустрічі посміхаються мені своєю особливою усмішкою, за якою я їх відразу впізнаю, вітаються, діляться своїми новинами та досягненнями.