Вихователь ДНЗ

Будемо знайомі...

Мене звуть Блудова Ірина Миколаївна. Народилася та живу у чудовому місті Харкові.

Я завжди любила дітей і мріяла стати вихователем. Вважала, що серед безлічі різних професій на землі ця професія - найцікавіша і приваблива. Доля до мене ставилася прихильно. Після закінчення школи я вступила до педагогічного коледжу міста Харкова, а за ним ХГПУ ім. Г.С.Сковороди. Коли закінчила навчання в ньому, стала вихователем! Вже 22 роки працюю в Комунальному закладі "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №317 Харківської міської ради" і щаслива цим.

Впевнена, що ви погодитеся зі мною, що вихователь - це перший, після мами, вчитель, який зустрічається дітям на їх життєвому шляху. Вихователі - люди, які в душі завжди залишаються дітьми. Інакше діти не візьмуть, не пустять їх у свій світ. Найголовніше в нашій професії - любити дітей, любити просто так, ні за що, віддавати їм своє серце. Для мене моя професія - це можливість постійно перебувати у світі дитинства, у світі казки і фантазії. Особливо усвідомлюю значимість професії вихователя, коли бачу розкриті назустріч очі дітей; очі, жадібно ловлять кожне моє слово, мій погляд і жест; очі, готові вмістити в себе світ.

Щиро вітаю Вас на сайті вихователя ДНЗ.

Пам'ятайте, що перед тим, як взятися за виховання людини, треба самому зробитися людиною; треба, щоб у вас самих склався той взірець, який повинна наслідувати дитина.

Ж.-Ж. Руссо

Дивлячись у дитячі очі, розумію, що я потрібна їм, що я для них - цілий всесвіт, що саме я закладаю паростки майбутніх характерів, підтримую їх своєю любов'ю.

Працюючи в дитячому саду жодного разу не засумнівалася у виборі своєї професії. Але з кожним роком все більше переконуюся, як це нелегко - виховувати дітей! Мені вірять, на мене сподіваються, від мене чекають розуміння і відданості. А я повинна всьому цьому відповідати, бути завжди на висоті. Адже саме від мене багато в чому залежить те, якими вийдуть в шкільне життя мої вихованці.

Постійно намагаюся вдосконалювати свою майстерність, використовуючи досягнення педагогічної науки і практики. Йду вперед, освоюю інноваційні технології, нетрадиційні методи, але і не забуваю добре старе, наприклад, усна народна творчість. Мені необхідні різноманітні знання, щоб задовольняти допитливість сучасної дитини. Розвиваю у себе такі якості сучасного вихователя, як терплячість, доброзичливість, толерантність, а також перцептивні та сугетивні здібності. Адже мені доводиться працювати не тільки з дітьми, а й з батьками, яких поважаю та завжди прислухаюся до їхньої думки.

Я вихователь і патріот своєї Батьківщини. Прагну стати авторитетом для дітей та другом-наставником для їх батьків.